Облік загиблих — це дисципліна з опублікованими стандартами, і це не те саме, що оцінювання кількості загиблих.
Облік, а не число. Одиницею обліку є одна людина: ким вона була, де і коли загинула та що відомо про обставини. Число, за яким не стоять записи, неможливо перевірити, виправити або використати будь-кому іншому.
Кожен запис містить свої джерела. Звідки надійшла інформація, коли її отримали та наскільки укладач обліку впевнений у ній. Два джерела, які зрештою походять від одного й того самого першоджерела, є одним джерелом.
Дублікати — головна помилка. Одна й та сама смерть надходить до укладача обліку як ім’я, як прізвисько, як опис і як номер у лікарні. Об’єднання записів — це документоване рішення, а не наведення ладу.
Зазначайте, що означає число. Кількість документально підтверджених смертей є нижньою межею, а не оцінкою загальної кількості, і подавати її так, ніби це загальна кількість, означає неправомірно використовувати результати власної роботи. Якщо наведено діапазон, зазначайте, що його зумовлює.
Не публікуйте те, що наражає живих на небезпеку. Імена тих, хто вижив, і свідків, точні місця перебування людей, які досі перебувають у небезпеці, а також деталі, за якими можна встановити, хто з вами розмовляв. Запис, який безпечно зберігати, не обов’язково безпечно публікувати.
Не дозволяйте, щоб кількість перетворилася на твердження, якого вона не може підтвердити. Скільки людей загинуло — це одне питання; хто несе відповідальність — інше, і його вирішує суд на підставі доказів, а запис про загиблих не є висновком про винуватість.
Джерело. Every Casualty Counts, Standards for Casualty Recording, https://everycasualty.org/standards/ ; International Committee of the Red Cross, customary international humanitarian law database, https://ihl-databases.icrc.org/en/customary-ihl
Чим це не є. Методом встановлення відповідальності та не заміною роботи компетентного органу.