Місця подій рідко знищуються. Вони поступово втрачають цілісність через людей, кожен із яких робить щось цілком розумне.
Ось як це відбувається, згідно з описом у посібниках:
- Забагато людей. Кожна присутня особа додає власні волокна, відбитки та ДНК і видаляє частину того, що там було. Присутність має ціну; для неї потрібна причина.
- Переміщення до фіксації. Предмет, переміщений до того, як його сфотографували на місці, втрачає єдине, що неможливо відновити, — місце, де він перебував.
- Перенесення між місцями подій. Ті самі рукавички, те саме взуття, той самий транспортний засіб, що переносить матеріал з одного місця в інше. Вказівки з цього приводу однозначні: змінювати засоби індивідуального захисту між місцями подій і розглядати підозрюваного та потерпілого як місця подій, з якими в жодному разі не повинна працювати одна й та сама особа в тому самому одязі.
- Пакування, що завдає шкоди. Вологий матеріал, герметично запакований у пластик, за лічені години вкривається пліснявою; біологічні сліди через це знищуються. Для всього вологого або органічного слід використовувати папір, а перед герметичним пакуванням — висушити, якщо це допускають вказівки.
- Незафіксований добрий вчинок. Хтось відчиняє вікно, перекриває кран, накриває тіло. Усе це може бути правильним; ніщо з цього не є нешкідливим, якщо це не записано.
Джерело. UNODC, Crime scene and physical evidence awareness for non-forensic personnel, розділи про забруднення та пакування; NIJ NCJ 178280, розділи про документування місця події.