Дослідження відкритих джерел означає пошук, читання та поєднання інформації, яка вже опублікована і законно доступна кожному, хто її шукає. Реєстр компаній, список санкцій, власний список справ суду, повідомлення про перевезення, фотографія, яку хтось опублікував у відкритому доступі.
Ось і все. Три речі, якими це не є:
Це не доступ. Якщо для отримання інформації потрібен пароль, якого вам не надали, CAPTCHA, яку ви обійшли, або ліміт частоти запитів, якого ви уникнули, це не є відкритим джерелом. Це несанкціонований доступ, а в більшості юрисдикцій це правопорушення незалежно від того, що саме ви знайшли.
Це не купівля у брокера. Набір даних, запропонований до продажу кимось, хто не скаже, звідки він походить, не є джерелом. Викрадені та зібрані шляхом скрейпінгу персональні дані циркулюють у комерційному обігу, і їх часто представляють як "OSINT". Асоціація цього не використовує, і вам також не слід цього робити: це отруює все, що відбувається далі, оскільки ви не можете показати суду, звідки походить факт.
Це не висновок. Виявлення запису є виявленням запису. Особа, яка фігурує у списку розшукуваних, є особою у списку — ніщо в цьому записі не встановлює, що вона зробила те, про що йдеться у списку, і ніщо у збігу імен не встановлює, що це та сама особа.
Ця межа має практичне, а не лише етичне значення. Роботу, яка її перетинає, не можна нікому показувати. Її не можна включити до звіту, передати прокурору чи на неї послатися перед журналістом, оскільки перше запитання завжди таке: "звідки це взялося", а відповіді, яка витримує цю перевірку, немає.