Нормально мати такі реакції після страшної події. Труднощі зі сном, повторне переживання події, дратівливість, виснаження, здригання від звичайних звуків, небажання говорити про це, бажання говорити лише про це. Так реагує нервова система після загрози, а не ознака того, що з людиною щось не так.
Що допомагає і не є складним. Сон, їжа та вода у звичайний час. Розпорядок дня, навіть найпростіший. Компанія. Щось робити, що має видимий результат. Менше новин, у визначений час, а не безперервно.
Діти проявляють це інакше — стають надмірно прив’язаними, втрачають навички, які вже опанували, скаржаться на біль у животі, програють подію в грі. Розпорядок дня та чесні короткі відповіді допомагають більше, ніж просте заспокоєння.
Коли звертатися по допомогу. Якщо стан не поліпшується протягом кількох тижнів або заважає комусь працювати, спати чи піклуватися про себе, саме тоді варто поговорити з лікарем. Скажіть, що сталося; це має значення.
І відновіть запаси. Поповніть запас води, замініть те, що було використано з сумки, зарядіть портативний акумулятор, перевірте ліхтарик. Період одразу після інциденту — той єдиний час, коли всі погоджуються, що це варто зробити, — а друга подія, якщо вона станеться, зазвичай настає раніше, ніж магазини встигнуть поповнити запаси.