Метод розслідування випливає з того, яким був вид діяння, оскільки різні діяння залишають різні сліди.
Злочини проти особи — напад, вбивство, сексуальні правопорушення. Докази здебільшого є матеріальними та медичними, вони швидко втрачають придатність, і перші години мають більше значення, ніж у будь-якій іншій категорії. Місце події, тіло, медичний огляд, свідки.
Злочини проти власності — крадіжка зі зломом, крадіжка, пошкодження майна. Сліди знаходяться в місці проникнення та на предметах, яких торкалися. Проблемою є радше обсяг, ніж складність: у таких справах застосовують криміналістичний тріаж і оперативну інформацію про серії, а не працюють із кожним місцем події окремо.
Фінансові та економічні злочини — шахрайство, відмивання грошей, корупція. Докази є документальними та містяться в реєстрах, рахунках і листуванні. Вони не втрачають придатності, але їх навмисно приховують, і робота полягає не у збиранні, а у відтворенні подій.
Організована злочинність — торгівля людьми, наркотиками або вогнепальною зброєю. Правопорушення є структурою, а не інцидентом, і його розслідують як мережу: хто що переміщує, хто кому платить, який пункт перетину, яка компанія.
Кіберзалежні злочини — несанкціоноване проникнення, програми-вимагачі. Докази є нестабільними так, як не є нестабільними матеріальні докази: вони змінюються, коли їх переглядають, і можуть бути знищені дистанційно під час розслідування.
Що є спільним для всіх них. Виклад того, що сталося, перевірений за матеріалами, які існують незалежно від цього викладу. Кожна наведена вище категорія є іншою відповіддю на одне запитання: де знаходяться матеріали, які не залежать від чиїхось слів?
Джерело. UNODC, Handbook on police accountability, oversight and integrity і Crime scene and physical evidence awareness; Europol, Serious and Organised Crime Threat Assessment, https://www.europol.europa.eu/