Щойно ви опинитеся поза безпосередньою небезпекою, найкорисніше, що ви можете зробити протягом наступної хвилини, — повідомити когось.
Одне повідомлення одній людині за межами постраждалого району. Ця людина стає тією, до кого звертаються всі інші. Це припиняє ситуацію, коли шестеро родичів телефонують вам по черзі, поки ви намагаєтеся пересуватися, і коли шестеро родичів телефонують до екстрених служб, щоб повідомити про ваше зникнення, хоча ви не зникли.
Пишіть, не телефонуйте. Під час реальної надзвичайної ситуації мобільна мережа перевантажується протягом кількох хвилин. Текстове повідомлення займає кілька десятків байтів і стане в чергу та буде доставлене, тоді як голосовий виклик просто не відбудеться. Голосові виклики також займають пропускну здатність, яка потрібна екстреним службам.
Скажіть чотири речі — і нічого більше.
- Я в безпеці.
- Де я перебуваю, приблизно.
- Куди я прямую, якщо кудись прямую.
- Коли я наступного разу вийду на зв’язок.
Четверту люди часто забувають, хоча саме вона запобігає паніці на іншому кінці. «Я знову напишу о шостій» перетворює мовчання з ознаки катастрофи на очікувану перерву.
Зробіть це до того, як заряд акумулятора стане проблемою. Зараз це майже нічого не коштує, а через дві години може виявитися неможливим.