Сімейний план дій у надзвичайній ситуації — це не документ. Це чотири рішення, які почув кожен у домогосподарстві, і аркуш паперу, на якому їх записано.
Чотири рішення.
- Де ми зустрічаємося, якщо не можемо повернутися додому. Одне місце поблизу, одне далі — на випадок, якщо постраждає вся територія.
- Кому ми телефонуємо. Одна людина за межами району, з якою зв’язується кожен, щоб ніхто не намагався зв’язатися з усіма.
- Хто забирає дітей, звідки саме і хто ще має право їх забирати. Повідомте це ім’я школі або дитячому садку.
- Що ми беремо із собою, і хто це несе.
На папері, у кількох місцях. У гаманці, на холодильнику, в кожній сумці. План, який існує лише в телефоні, закінчується, коли акумулятор розряджається.
Раз на рік проговорюйте це вголос. Десять хвилин за кухонним столом — ось і вся вправа. Діти запам’ятовують це краще за дорослих, а попросити семирічну дитину повторити вам місце зустрічі — це спосіб з’ясувати, чи існує план.